Тасмали Галина
Измаил → КиевМаршрутом Ізмаїл-Київ я користуюся регулярно, тому маю з чим порівнювати. Після однієї конкретної ситуації я принципово уникаю цього перевізника, хоча періодично все одно потрапляю на їхні рейси через продаж їхніх квитків через різні сайти (точної причини досі не виявила). Почну з автобусів. Якщо всі місця продаються за однаковою ціною, то й умови для пасажирів мають бути однаковими. В автобусах Корсар Авто є місця, які об'єктивно гірші за інші. Зокрема задній ряд, на який мене "садили" та місця біля сходів. На задніх рядах п'ять сидінь в одному ряду, простору - мінімум, коли пасажир попереду відкидає спинку, вона фактично опиняється перед носом. І претензія тут не до пасажира, проблема в самому автобусі та організації перевезень. Тому виникає питання: якщо компанія знає, що ці місця менш комфортні, чому вони продаються за ту саму ціну? І чому складається враження, що питання пересадки або розміщення часто вирішується не за правилами, а залежно від ставлення водіїв до конкретного пасажира? Остання поїздка лише посилила це враження. Я стала свідком того, як пасажирці на прохання надали два місця, щоб вона могла їхати сама. І я щиро рада, що людині пішли назустріч. Але коли я звернулася до водія з елементарним питанням щодо свого місця, отримала відповідь «не знаю». Таке вибіркове ставлення виглядає мʼяко кажучи погано. Причина, через яку я принципово не обираю цього перевізника, інша. Під час однієї з поїздок з Ізмаїлу до Києва, коли тривала повітряна тривога і був фактично ракетний обстріл міста вночі і зранку, я попросила висадити мене трохи далі за Магеланом, фактично по дорозі, без жодного відхилення від маршруту. Багажу в мене не було. Мені категорично відмовили, пояснивши, що висадка можлива виключно на Магелані або на автовокзалі. Я прийняла цю відповідь як правило компанії і уникала Корсар Авто як перевізника. Але яке було моє здивування, коли вже під час сьогоднішньої поїздки я побачила, як пасажирку з валізами без проблем висадили на зупинці ВДНГ - саме там, де мені два роки тому відмовили. Після цього виникає логічне питання: правила для всіх однакові чи ні? З боку мене, як пасажира, це виглядає так, ніби одним можна, а іншим не можна. Одним знаходять зручні місця та йдуть назустріч, а іншим відповідають «не знаю» або посилаються на правила, які, як виявляється, працюють не завжди. Саме через таке вибіркове ставлення до пасажирів я уникаю поїздок із цим перевізником. І саме сьогоднішня ситуація, коли іншого пасажира з валізами без проблем висадили там, де мені свого часу відмовили навіть за наявності об'єктивних обставин, змусила мене публічно поділитися своїм досвідом. Я з повагою ставлюся до правил, якщо вони однакові для всіх. Але коли в однакових ситуаціях одним кажуть «не можна», а для інших роблять винятки, це викликає закономірні запитання щодо ставлення до пасажирів та принципів роботи компанії.